"Стомився... хоч на мить заснуть... забути все... навік забуть... "
(с)А.Середа
Може харе мене застьобувати через те, що я не така, як усім хочеться? Так, припустимо... Я не гарна, не розумна, не талановита, не цікава, не комунікабельна, але вбіса всім мені це постійно нагадувати? Чому люди не можуть просто жити, як їм хочеться, не зачіпаючи інших?... І, найголовніше, ці мамині коментарі, типу "я змушу тебе стати гарною!.." А нафіга мені це? Взагалі, навіщо людині бути красивою?... Хто мені пояснить?... Бо це один із тих парадоксів світу цього, котрий я не можу второпати... Як-от, чому живий тоне, а труп плаває? Чи як космонавти на орбіті справляють нужду? Чи де у курки філе? Або ж чому фото в інтернеті -- це бридка порнуха, а вживу на пляжі -- це дуже гарно і приємно, і анічогісінько соромітного чи аморального? Чому в цьому світі так багато алогічного? Чи це лише на перший погляд... Просто я не намагаюсь знайти логіку в цьому?... Можливо...
Одне мене харить, якщо я вже пацан -- то треба ж бути пацаном... А не шмарклею... Треба бути сильною... Морально та фізично... Треба вміти дати по морді... А я не вмію... І мене це харить... Ну що за...? Ні туди, ні сюди... Коли я вже знайдуся?.. Коли і де моя наявність стане доречною?...
Набридло вислуховувати зауваження і нарікання щодо ігнорування тупих стереотипів, котрі не мають жодного сенсу від людей, котрі через кожне слово вставляють матюк... Набридло... Як же я стомилась... І якби ж то я іще мала до когось претензії...А так -- якщо я в цьому світі чимось і не задоволена, то лише собою... Ну, і хіба що алогічністю...